М’язи складаються з тисяч м’язових волокон. Кожне м’язове волокно являє собою ряд окремих клітин, які з’єднані разом і знаходяться в зовнішній мембрані. М’язові волокна створюють окремі м’язи і пов’язані сполучною тканиною.

Коли імпульс або сигнал посилається з головного мозку через спинний мозок і периферичні нерви до нервово-м’язового з’єднання – м’язи активуються. Викид хімічної речовини – ацетилхоліну, змушує м’яз скорочуватися.

Мембрана м’язових волокон містить групу білків, звану дистрофин-глікопротеїновим комплексом, яка запобігає пошкодженню при скороченні і розслабленні м’язових волокон. Коли ця захисна мембрана пошкоджена, м’язові волокна починають пропускати протеїнову креатинкіназу і поглинають надлишок кальцію, що завдає додаткової шкоди. Уражені м’язові волокна в кінцевому підсумку вмирають від цього пошкодження, що призводить до прогресуючої дегенерації м’язів.